Топ-ІПсО тижня (14.09. – 20.09.2026): Харків тримає купол, Z-блогери — фінгали за «котли». А ми ще й не починали по-українськи

— А синяк від кого?

— Від куратора. Сказав, якщо ще раз зіпсую «перемогу» — другим оком очолю командування «північною клішнею»!

Терміном «північна клешня» командування ЗСУ (зокрема командир 3-го армійського корпусу Андрій Білецький) називає російський виступ, який ішов з півночі через Куп'янсько-Лиманський напрямок, Святогірськ та Барвінкове. Цей напрямок мав з'єднатися з «південною клешнею» (що йшла через Добропілля) для оточення Слов'янсько-Краматорської агломерації.

За офіційними заявами командування Сил оборони, північну частину цього російського задуму на Лиманському виступі фактично знищено. В ході успішних оборонних та контрнаступальних дій (зокрема операції «Вівальді») українські сили зрізали цей виступ, відкинули ворога та унеможливили флангове охоплення міст-фортець Донеччини.

Але російська пропагандистська машина не втомлюється вигадувати нові «координати перемог», аби посіяти зневіру серед українців та прикрити власний стратегічний глухий кут.

Поки одні російські медіа із захватом сурмлять про «початок прориву зовнішньої лінії оборони Великобурлуцького укріпрайону» та «неухильне затягування петлі оточення» північніше Великого Бурлука, у самому Z-сегменті стався серйозний сбій методичок.

Пропагандисти з «Московского комсомольца» розписали епічну картину: українські батальйони нібито «несуть невосполнимі втрати» і марно намагаються вислизнути з котла на південь.

Утім, на заваді цьому фантастичному сценарію раптово став їхній же блогер Юрій Подоляка. Він відверто висміяв колег по цеху, заявивши, що ніякого «котла» під Великим Бурлуком немає й близько: українські захисники міцно утримують горловину в районі Благодатного й ворога туди й близько не підпускають.

Більше того, Подоляка вирішив врізати «правду-матку» і щодо інших «перемог» окупантів:

Також була офіційна інформація про зайняття нами Золотого Колодязя. На жаль, підтвердити цю інформацію не можу, як раніше не підтверджував ані звільнення Веселого, ані звільнення Грузького. Як мені здається, це звільнення — віртуальне!

З ким саме довелося вести «заочну полеміку» блогеру після таких відвертостей — невідомо, але вже в наступному ефірі Подоляка з'явився перед камерою із соковитим фінгалом під оком.

Паралельно російські офіційні особи та медіа активно поширюють наратив про нібито успішний фланговий обхід чотирьох міст (Лимана, Слов'янська, Краматорська та Дружківки), «взяття» Святогірська та прорив до Барвінкового. За цією версією, «СВО» близька до переможного завершення, а Україні залишилося лише капітулювати перед загрозою зимово-гуманітарної катастрофи.

Відвертий вимисел замість фактів: жодного охоплення Лимана чи Слов'янська немає й поблизу.

Заяви про «захоплений Святогірськ» — абсолютна брехня, що підтверджується як даними Сил оборони, так і панікою у Z-сегменті.

Ворожа истерика сягнула такої межі, що зетники почали складати сатиричні пісні про харків’янина – бригадного генерала Білецького — а це вже беззаперечне визнання його успіху.

Галюцинації росіян передбачають вихід до міських боїв або оточення до листопада. Але, як наголосив командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький в інтерв’ю «Укрінформу»

, інфільтрацію росіян поблизу Добропілля зупинили минулого року, нині ситуація там залишається складною, але контрольованою.

«Північна ж клішня фактично розгромлена і знищена». Білецький підкреслив, що тепер критично важливо «паралізуючи логістику, паралізуючи тили, не давати можливість росіянам відновити цей наступ».

«Тоді їм доведеться штурмувати Слов’янсько-Краматорську, Дружківсько-Костянтинівську агломерацію в лоб. А штурмувати в лоб ці міста - це значно болісніше і затратніше для них діло, ніж пробувати їх охопити і фактично... взяти без бою».

Простіше кажучи, замість того щоб захопити міста до морозів і ховатися в міській забудові, росіяни ризикують застрягнути й замерзати у відкритому полі під щільним вогнем Сил оборони.

Залякати західних партнерів та США: поставити Білий дім і Європу перед факт-ілюзією: «допомагати безглуздо, до зими все впаде», витискаючи заморожування конфлікту на умовах Кремля.

Дестабілізувати український тил: запустити панічні настрої про «неминучі міські бої у великих агломераціях» та примусити суспільство погодитися на капітуляцію через очікування важкої зими.

Маскувати власний стратегічний глухий кут: прикрити гучними обіцянками той факт, що затягування війни вже запустило незворотні процеси деградації російської економіки, а аргументами у «переговорах» з боку України стають палаючі НПЗ.

Помічник воєнного злочинця Путіна Микола Патрушев пообіцяв знищити польську державність за два-три дні.

Патрушев заявив, що у разі військового зіткнення з РФ Польща «припинить існування за 2-3 дні», оскільки Москва нібито задіяє «весь арсенал сил і засобів».

Приводом для цієї словесної еквілібристики стала іронічна заява Сікорського про те, що Польща має перевагу в повітрі й за шість тижнів могла б вивести з ладу російські НПЗ так само, як це місяцями робить Україна.

Коли реальні успіхи на фронті опиняються під великим питанням, Кремль дістає свій улюблений і вже добряче припаданий пилом інструмент — ядерно-армагеддонну риторику та погрози «стерти з карти» сусідні держави.

Погрози «за 2-3 дні» у 2026 році звучать як самопародія. Суспільство це вже чуло перед лютим 2022 року щодо Києва. У результаті росіяни роками просуваються на лічені кілометри, втративши кадрову армію та величезну кількість техніки.

Казка про «ще й не починали»: Патрушев стверджує, що під час «СВО» РФ нібито не використовує свій потенціал. Проте за понад чотири роки війни в хід пішло все можливе озброєння зі складів радянських часів, окрім хіба що ядерного брязкальця, яким знову намагаються залякати Захід.

Погрожувати крахом країні-члену НАТО у той час, коли всі ресурси РФ зав'язані у виснажливих боях на українському фронті, — це демонстрація не сили, а банального безсилля та відсутності нових аргументів.

Спроба психологічно давити на Польщу та європейських партнерів, аби стримати їх від нарощування прямої військової допомоги Україні.

Створити для російського глядача ілюзію «непереможної супердержави», яка нібито свідомо стримує свою міць і може «одним клацанням» розгромити будь-якого ворога.

Змістити фокус уваги з реальних проблем на фронті та ефективних українських ударів по російській інфраструктурі на віддалені, гіпотетичні сценарії «глобальної війни з НАТО».

Коли Харківська ОВА разом із військовими розпочала експериментальний проєкт зі створення комплексної системи протидії ворожим БПЛА (зокрема FPV-дронам на оптоволокні), фейкороби миттєво підхопили тему для чергової інформаційної атаки.

Місцева влада оголосила про запуск першого етапу створення антидронового купола вартістю близько семи мільйонів гривень (коштом обласного та міського бюджетів), який поєднує мобільні вогневі групи, засоби РЕБ та інші технологічні рішення.

Ворожі ресурси одразу висмикнули слово «купол» і розгорнули навколо нього саркастичну кампанію, стверджуючи, що захист «не працює», а гроші «розкрадено».

Будь-який випадок, коли ворожому безпілотнику вдається прорватися до міста, маніпулятивно подається як «остаточний доказ» повної недієздатності системи. При цьому замалчуються повідомлення про тисячі збитих повітряних цілей над Харківщиною за останні місяці.

Переконати харків'ян у тому, що система оборони суто паперова, а держава нездатна захистити цивільне населення від нових типів загрози (зокрема дронів на оптоволокні).

Запустити стандартний нарратив про «списані мільйони» та суцільну корупцію ще на початковому етапі розгортання та масштабування проєкту.

Перебити новинами про «недієвий купол» той факт, що українські сили постійно вдосконалюють методи перехоплення й знищення російських безпілотників.

На початку вересня цього року начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов та міська влада підбили перші підсумки роботи антидронового «купола».

Лише за серпень військовим на Харківщині вдалося знищити 3 040 ворожих повітряних цілей. Для порівняння, за все перше півріччя ця цифра становила близько 2 000 цілей. 

 Системі довелося зіткнутися з масованими ударами — за місяць було збито 1 844 безпілотники типу «Молнія» (майже 70% із них ворог скеровував безпосередньо на Харків). 

 Захисники ліквідували 411 FPV-дронів та 139 ланцетів. За оцінками ОВА, без впровадження цієї системи місто могло б щодня зазнавати до сотні ударів FPV-дронами (зокрема найновішими, що керуються через оптоволокно), але завдяки «куполу» долітають лише поодинокі апарати. 

Враховуючи успішні результати, влада офіційно оголосила про масштабування проєкту. Захисний периметр розширюють на десятки кілометрів навколо міста.

На посилення виявлення повітряних цілей з обласного бюджету вже додатково спрямували майже 100 мільйонів гривень, а для подальшого розгортання планують залучати також державне фінансування та платформу UNITED24.

Коли російські методички вимагають гучних заяв про «прагнення миру» на умовах Кремля прямо в серці Європи, а бюджет обмежений, на сцену виходять найнесподіваніші персонажі…

Колишня прессекретарка Президента України Юлія Мендель взяла участь у пропагандистському заході AfD – ультраправої пропутинської партії Німеччини у Європарламенті, виголосивши спіч із традиційними наративами про «необхідність негайного миру» та шкідливість постачання зброї Україні.

Через санкційні обмеження та відсутність акредитації «високий майданчик» Європарламенту звузився до лавочки біля паркану, з якої й зачитувалася промова.

Це класичний приклад «бульбашкової маніпуляції» та зміщення фокусу.

Насправді захід планувався не як діяльність Європарламенту, а як приватна оренда кімнати радикальною фракцією. Проте в анонсах це подавалося як «виступ у Європарламенті».

Німецький пересічний виборець про цей інцидент навіть не дізнався, оскільки якісна преса відфільтрувала цей штучний інфопривід.

Основний споживач — РФ та медіа-простір України. Головне завдання події полягало не в тому, щоб переконати німців, а в тому, щоб зробити кадри/скріншоти для російського ТБ і для розгоняння зневіри в українських соцмережах («дивіться, навіть ексспікерку не пускають сказати про мир»).

Польські дослідники зафіксували, як кремлівські технологи та білоруські пропагандистські ресурси розганяють викривлені інформаційні приводи (від сфабрикованих документів щодо Волинської трагедії до задіяння AI-згенерованих роликів), які проникають у мейнстрімні медіа.

Термін «ефект отруєної стріли описує інфопривід чи тему, яка сама по собі викликає глибокий біль, смуток і емоційне заціпеніння.

Пропаганда не вигадує конфлікт з нуля, а влучає «отруєною стрілою» у вже наявну історичну травму, щоб «отрута» (ненависть, недовіра, взаємні звинувачення) ділила суспільство зсередини.

Російська дезінформаційна система систематично використовує тему Волині 1943 року як головний важіль для руйнування польсько-українського солідарного фронту, викликуючи антиукраїнські настрої та блокуючи будь-який конструктивний діалог чи можливість історичного примирення.

Якщо звичайна стрілянина завдає фізичної рани, то отрута вбиває вже після того, як рану обробили.

Навіть коли фейк швидко спростовують, його емоційний і деструктивний таранний «хвіст» продовжує отруювати суспільство.

Подібним чином, навіть коли медіа спростовують сам факт (наприклад, «документ підроблено» або «цифри перебільшено»), в пам'яті та емоціях читача залишається потрібний Кремлю осадок: роздратування, злість, образа, скепсис до партнерів або сумнів.

На Харківщині поліція викрила групу чоловіків, які організували бізнес із продажу фейкових інтим-послуг. Шахраї створювали в мережі акаунти з фотографіями вигаданих дівчат, яких насправді не існувало, отримували від «клієнтів» передплату та завдатки, після чого просто зникали зі зв'язку разом із грошима.

Усі «профілі» та «анкети» були суцільною ілюзією, створеною за допомогою чужих фотографій із соцмереж. Потерпілі платили за повітря та задоволення власних ілюзій.

Схема шахраїв працює за тими ж психологічними лекалами, що й ворожі ІПсО: людям продають картинку, яка відповідає їхнім базовим бажанням чи страхам, змушують зробити конкретну дію (перерахувати кошти або поширити паніку), після чого залишають із нічим.

На відміну від анонімних телеграм-каналів, які безкарно поширюють фейки про «порожній Харків», реальних шахраїв із фейковими дівчатами оперативники швидко вирахували та притягують до відповідальності.

Але це надихає (жарт): поки ворог намагається намалювати Харків як «залякане і депресивне місто», у реальності тут кипить життя зі своїми побутовими й навіть кримінально-курйозними викликами.

Шахрайство в мережі — це той самий фейк, тільки зі збитками для гаманця. Довіряти неперевіреним джерелам (як і «віртуальним акаунтам») однаково небезпечно.

Читайте також:

Диво Вроцлава: косиньєри, джавеліни і молитва перед боєм

У фокусі нашої уваги — свіжа аналітика провідних медіа, приховані тренди міжнародної політики та чергові спроби маніпуляцій, які залишаються за лаштунками гучних заголовків.

 Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

 Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.