Освіта на дні чи подвиг під бомбами? Чому результати PISA-2025 розкололи українське суспільство

Україна стала єдиною країною у світі, яка зорганізувала та провела це масштабне оцінювання безпосередньо в умовах повномасштабної війни. Втім, за сухою формулою «результати втрималися» ховається тривожна реальність: глибока прірва між містом і селом, катастрофічне просідання читацької грамотності та гостра полеміка про те, чи є ця «стійкість» приводом для заспокоєння.

Організація дослідження навесні 2025 року вимагала від Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) та шкільних адміністрацій роботи за межею людських можливостей. В основній сесії взяли участь понад 8,9 тисячі підлітків із 298 навчальних закладів.

Сувора воєнна географія змусила звузити вибірку: до дослідження взагалі не увійшли 7 прифронтових та частково окупованих областей — Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Сумська та Харківська. Загалом оцінювання охопило 17 відносно безпечніших регіонів.

Окремий і вельми болючий привід для жалю — це саме відсутність у вибірці прифронтових територій, і насамперед Харківщини, яка є одним із ключових наукових та освітніх центрів країни.

Звісно, для міжнародних аналітиків PISA відсутність цих регіонів — лише статистичне застереження у звіті. Але для нашого Міністерства освіти і науки це колосальна «сліпа пляма». Не маючи об'єктивного зрізу освітніх втрат із зон під постійними обстрілами, управлінці позбавлені реального розуміння масштабу катастрофи (або НЕ катастрофи?) .

З погляду вашої оглядачки, присутність у дослідженні старших школярів із таких університетських міст як Харків та Суми, ймовірно, дещо покращила б загальноукраїнські показники.Цікаво було б подивитися і на результати українських підлітків, які навчаються одночасно і в українських, і у європейських школах.

А без цього просто неможливо розробити дієві механізми вирівнювання та допомоги тим громадам, діти в яких вже роками навчаються в екстремальних умовах та підземних школах.

Втім, і в тих 17 регіонах, де тестування відбулося, адміністрування перетворилося на справжній випробувальний квест.

Укриття замість класів: тестові сесії по всій країні щогодини розривали сигнали тривоги. Учні разом із координаторами спускалися в бомбосховища, годинами чекали відбою і знову поверталися до завдань. Близько 70% підлітків зізналися, що пропускали заняття безпосередньо перед тестами через обстріли — це сумний світовий рекорд.

Генератори проти блекаутів: оскільки PISA проходить у цифровому форматі, через постійну загрозу знеструмлень школи масово оснащували альтернативними джерелами живлення та шукали зв'язок буквально під відкритим небом.

Кадровий і технічний дефіцит: понад половина директорів шкіл повідомила про брак комп'ютерів, а більше третини заявили про гостру нестачу вчителів, на чиї плечі ляг колосальний додатковий тягар.

Попри цей суцільний хаос, школи виконали свою головну роль — вони стали психологічною опорою для дітей. А набутий досвід «гнучкого тестування» в підвалах уряд вже адаптує для реформування Національного мультипредметного тесту (НМТ).

Середній результат українських підлітків у PISA-2025 висвітлив реальну картину нашої освітньої системи:

Природничо-наукові дисципліни — 448 балів. Відставання від середнього показника країн ОЕСР становить 34 бали, що дорівнює приблизно 1,7 року шкільного навчання. Понад третина учнів (35%) не досягає навіть базового рівня.

Математика — 431 бал. Відрив від ОЕСР — 32 бали. Майже половина підлітків — 46% — демонструє результати, нижчі за базову норму.

Читання — 418 балів. Найбільш вразлива і болюча ланка. Відставання від ОЕСР сягає 43 балів (еквівалент понад 2 років навчання), а 45% школярів просто не мають базових навичок роботи з текстом.

Загалом понад 56% підлітків в Україні демонструють низькі результати бодай в одній із трьох галузей, а 29,3% — не дотягують до базового рівня одразу з усіх трьох дисциплін.

Два світлові роки від міста до села

Найтривожніший висновок PISA-2025, від якого стає справді моторошно, — це катастрофічне поглиблення внутрішньоукраїнської нерівності. Якщо соціально-економічний розрив існував і раніше, то війна його остаточно забила як клин. Системні блекаути, обстріли та відсутність стабільного інтернету завдали найважчого удару саме по сільських громадах.

Прірва в показниках між підлітками з мегаполісів та сіл вражає: у читанні розрив становить 68 балів (близько 3,5 року навчання), у природничих науках — 65 балів (понад 3 роки), а в математиці — 61 бал (близько 3 років).

Перекладаючи зі статистики на мову життя: 15-річний школяр із села за рівнем навичок та аналітичного мислення сьогодні відповідає 12-річному шестикласнику з обласного центру.

Економісти та аналітики додають гіркоти: результати PISA виявилися прямо пропорційними статкам батьків. Учні з найбагатших 25% українських родин навчаються на рівні ровесників зі Швеції чи Хорватії.

Натомість діти з найбідніших сімей показують бали, зіставні з Малайзією. Без подолання бідності та розв'язання кадрового голоду в селах, де бракує третини педагогів, цей розрив перетвориться на нездоланну прірву.

На освітній мапі Східної Європи Україна показує неоднорідні результати. Ми значно програємо лідерам регіону: Естонія, яка увійшла до Топ-10 світу, випереджає українських школярів на колосальні 3,5–4 роки навчання. Польща та Словаччина також стабільно утримують високу планку та залишають нас позаду. Водночас українські підлітки впевнено випереджають своїх однолітків із Болгарії, Молдови та Грузії, утримуючи середні позиції.

Але є й світла пляма там, де її найменше чекали. Несподіваний привід для оптимізму проявився в окремому блоці PISA — «Навчання в цифровому світі».

Українські підлітки набрали 478 балів у цифровому оцінюванні, виявившись значно адаптивнішими та стійкішими, ніж прогнозували фахівці. Понад 54% українських учнів щотижня використовують штучний інтелект для навчання — і це вище за середній показник заможних країн ОЕСР. Наші діти живуть у цифрі, і замість безглуздих заборон гаджетів експерти закликають МОН терміново інтегрувати ШІ в шкільну програму, навчаючи підлітків критичного мислення та верифікації інформації.

Оприлюднення звіту викликало гарячі суперечки серед освітян, чиновників та аналітиків. Суспільна думка розділилася на два непримиренні табори.

Позиція уряду: «Освіта вистояла, зупинятися не можна»

У Міністерстві освіти і науки переконані: зберегти показники 2022 року в умовах тотальної війни — це справжній подвиг вчителів та дітей. Заступник міністра Дмитро Завгородній наголошує, що головний пріоритет держави зараз — це фізична безпека. Уряд вже інвестував понад 20 мільярдів гривень у будівництво 352 нових підземних шкільних укриттів. Логіка проста і прагматична: дистанційне навчання остаточно вичерпало свій ресурс, дітей треба негайно повертати до безпечних шкільних класів.

Критика експертів: «Війна — не виправдання для бездіяльності»

Однак освітні аналітики та політики закликають негайно зняти рожеві окуляри. На їхню думку, ховатися за війною для виправдання системного занепаду — небезпечний шлях. Показники не впали нижче 2022 року не через успіх реформ, а тому, що вони вже зафіксувалися на критично низькій позначці. Якщо майже половина 15-річних підлітків не здатна вдумливо прочитати складний текст чи розв'язати просте рівняння, це вже загроза національній безпеці: країна ризикує втратити ціле покоління, яке після війни має відбудовувати інфраструктуру та економіку.

Рецепти виходу з піке: що пропонують фахівці?

Щоб зупинити освітнє просідання та не втратити дітей, експерти пропонують діяти негайно:

Запустити Національну програму з відновлення базової грамотності, зробивши головний акцент на надолуженні навичок вдумливого читання та опрацювання текстів.

Запровадити точковий моніторинг освітніх втрат, щоб допомагати кожній школі та кожній дитині індивідуально, а не орієнтуватися на абстрактні середні цифри.

Переспрямувати кошти та кадрові ресурси в село, вкладаючись у доплати вчителям, цифровізацію та підвіз дітей до якісних опорних шкіл.

PISA-2025 довела: українська школа вижила і зберегла свій каркас у найпекельніших умовах. Але просто вижити — це ще не означає перемогти. Тепер перед країною стоїть значно складніший виклик — перетворити воєнну стійкість на якісний освітній стрибок.

Читайте також

Обов'язкова евакуація, боротьба за життя: як живе Дергачівська громада

 Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

 Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.